Веселка вкрила всю планету! В рамках місячника Прайду хвиля публічних акцій шириться світом засіваючи його добром та радісними посмішками. На жаль проведення прайдів-парадів не можливе в жодній з країн через поширення COVID-19. Багато політиків вбачають в таких акціях загрозу нації, а дехто висловлює свою підтримку. Хоча рух захисту прав представників ЛГБТ спільноти і поза політикою та все ж політики дуже часто опиняються в епіцентрі скандалів на грунті ЛГБТ тематики.
Хочемо поділитись з вами підбіркою про Європейських політиків, що навіть не приховують своєї сексуальної орієнтації, вони є відкритими геями чи лесбійками, займаючи високі посади.
Гарві Мілк, екс-член наглядової ради Сан-Франциско
Гарві Мілк був першим американським політиком, який публічно заявив про гомосексуальну орієнтацію і зумів після цього бути обраним до державного органу влади – 8 січня 1978 року він став членом наглядової ради Сан-Франциско. Завдяки Мілку влада штату Каліфорнія ухвалила закон, що захищає права представників сексуальних меншин.
27 листопада 1978 року його і мера міста Джорджа Москоне застрелив член міської ради Ден Вайт. Він заявляв, що зробив це ненавмисно. У 1979 році Вайта визнали винним у вбивстві через необережність і засудили до тюремного ув'язнення на строк сім років і вісім місяців.
Про життя Мілка зняли фільми "Часи Гарви Мілка" і "Гарві Мілк". Журнал Time заніс його до списку "100 героїв XX століття". У 2009 році тодішній президент США Барак Обама посмертно нагородив Мілка президентською медаллю Свободи.
Йоганна Сігурдардоттір, екс-прем'єр-міністр Ісландії
Першою в історії відкритою бісексуалкою, яка очолила уряд, стала Йоганна Сігурдардоттір. Із лютого 2009-го до травня 2013 року вона була прем'єр-міністром Ісландії. Сігурдардоттір також стала першою жінкою на цій посаді та першою главою уряду у світовій історії, яка взяла офіційний одностатевий шлюб.
Із 1970-го до 1987 року вона була заміжньою за Торвальдуром Штейнаром Йоганессоном. У пари народилося двоє синів. У 1983 році Сігурдардоттір познайомилася з письменницею і драматургом Йоніною Леосдоттір. Стосунки між ними почалися в 1985 році. Довгий час пара тримала їх у секреті. Жити разом вони почали тільки в 2000 році.
27 червня 2010 року в Ісландії набула чинності ухвалена парламентом поправка, яка дозволяє одностатеві шлюби. Того самого дня Сігурдардоттір і Леосдоттір узяли шлюб. Через три роки остання опублікувала книгу "Йоганна і я" про їхні стосунки.
Еліо Ді Рупо, екс-прем'єр-міністр Бельгії
Еліо Ді Рупо був главою бельгійського уряду із грудня 2011-го до жовтня 2014 року. Камінг-аут він зробив у 1996 році, коли журналісти попросили політика прокоментувати чутки про його гомосексуальність. Тоді Ді Рупо неправдиво звинувачували в сексі з неповнолітньою. Пізніше він згадував в інтерв'ю автору книги "Еліо Ді Рупо. Життя. Бачення", що журналісти були дуже здивовані його зізнанням. Він зазначав, що ніколи не забуде цього моменту.
У серпні 2010 року в редакцію бельгійського каналу VTM надійшов лист, у якому йшлося, що "в такій майбутній мусульманській країні, як Бельгія, гомосексуаліст не може бути прем'єр-міністром". Зловмисники заявили, що Ді Рупо "помре від білого меча".
Ксав'є Беттель, прем'єр-міністр Люксембургу
Прем'єр-міністр Люксембургу Ксав'є Беттель є третім після Сігурдардоттір і Ді Рупо главою уряду, який заявив про належність до ЛГБТ-спільноти. У березні 2010 року він зареєстрував партнерство із бельгійським архітектором Готьє Дестене. У січні 2015 року у країні легалізували одностатеві шлюби, а в серпні того самого року вони взяли шлюб.
В інтерв'ю Los Angeles Times у 2014 році Беттель говорив, що пропозицію зробив Дестене. "У мене тільки одне життя, і я не хочу його приховувати", – зазначив політик.
Геєм є також віце-прем'єр Люксембургу Етьєн Шнайдер. У листопаді 2016 року він уклав шлюб зі своїм партнером Жеромом Доманжем.
Лео Варадкар, прем'єр-міністр Ірландії
Посаду глави ірландського уряду 39-річний лікар Лео Варадкар обіймає із червня минулого року. Він став наймолодшим прем'єр-міністром в історії країни. Про свою гомосексуальність Варадкар уперше заявив 18 січня 2015 року в інтерв'ю RTE Radio. Того часу він був міністром охорони здоров'я. Варадкар пояснив тоді, що хоче бути чесним із людьми.
Міністр активно виступав за легалізацію одностатевих шлюбів перед відповідним референдумом, який пройшов у країні у травні 2015 року. Тоді 62,1% виборців підтримали пропозицію про те, що "шлюб може бути укладений відповідно до закону двома особами незалежно від їхньої статі".
Партнером Вардакара вже майже три роки є кардіолог Метью Барретт, який працює в Чикаго. Під час виборчої кампанії Варадкар називав свого партнера особливою людиною, яка завжди його підтримує, пише The Sun.
"Він зробив мене кращим", – казав політик.
Ана Брнабич, прем'єр-міністр Сербії
Главою сербського уряду 42-річна Ана Брнабич стала у червні 2017 року. До цього вона була міністром державного і місцевого самоврядування. Брнабич стала першою жінкою на цій посаді.
17 вересня 2017 року вона взяла участь у ЛГБТ-прайді у Белграді. Під час маршу Брнабич заявила, що різноманітність робить суспільство сильнішим.
Клаус Воверайт, екс-бургомістр Берліна
Клаус Воверайт обіймав посаду чинного бургомістра Берліна з червня 2011-го до грудня 2014-го року. Із 1993 року він має стосунки з нейрохірургом Йорном Кубіцкі. У 2005 році пара почала жити разом. Камінг-аут Воверайт зробив 10 червня 2001 року. "Я – гей, і це добре", – сказав він на партійному з'їзді Соціал-демократичної партії Німеччини. Пізніше Воверайт розповів, що не планував цього говорити і не попереджав Кубіцкі, що відкрито розповість про свою гомосексуальність.
Бертран Деланое, екс-мер Парижа
Французький політик Бертран Деланое був мером Парижа з березня 2001 року до квітня 2014 року. Камінг-аут він зробив у 1998 році. Деланое регулярно відвідує ЛГБТ-прайди у Парижі.
У 2002 році на політика скоїли замах. 39-річний програміст Азедін Беркан, який поранив його ножем на культурному фестивалі в Парижі, заявив, що ненавидить "політиків, соціалістів і геїв". Після нападу Деланое перебував два тижні в лікарні.
Шон Малоні, американський конгресмен
Шон Патрік Малоні (Демократична партія) став членом Палати представників Конгресу США у вересні 2013 року. У червні 2014 року він поєднався шлюбом зі своїм партнером Ренді Флорком. До цього пара була разом 22 роки. У них є троє дітей. Портал New York City News пише, що пропозицію зробив Флорк. Це сталося після того, як їхня молодша дочка в листі Санта-Клаусу попросила його зробити так, щоб її батьки взяли шлюб. Малоні став другим американським конгресменом, який уклав одностатевий шлюб. Першим це зробив Марк Покан (Республіканська партія).
