Геї та лесбійки проти поліцейських репресій - історія веселкового прайду.

Ґей-прайд (англ. Gay pride; також ґей-парад) — акція, завданням якої є демонстрація існування в суспільстві ЛҐБТ (лесбійок, геїв, бісексуалів та трансгендерів), підтримка толерантного ставлення до них, захист прав людини та громадянської рівноправності для всіх людей незалежно від сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Його метою також є вшановування почуття власної гідності, свободи особистості, прояв різноманітності та єдності ЛҐБТ-спільноти.

Лондонський гей-парад 1972 року.

Акція традиційно проходить влітку (найчастіше, в червні) на згадку про Стоунволлські бунти, під час яких тисячі геїв і лесбійок вчинили опір поліцейським репресіям, і цей виступ став одним із символів боротьби сексуальних меншин за громадянські права. Ґей-прайд (англ. Gay pride; також ґей-парад) — акція, завданням якої є демонстрація існування в суспільстві ЛҐБТ (лесбійок, геїв, бісексуалів та трансгендерів), підтримка толерантного ставлення до них, захист прав людини та громадянської рівноправності для всіх людей незалежно від сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Його метою також є вшановування почуття власної гідності, свободи особистості, прояв різноманітності та єдності ЛҐБТ-спільноти.


Акція традиційно проходить влітку (найчастіше, в червні) на згадку про Стоунволлські бунти, під час яких тисячі геїв і лесбійок вчинили опір поліцейським репресіям, і цей виступ став одним із символів боротьби сексуальних меншин за громадянські права.


Ґей-прайди можуть проводиться в різних формах —параду, мітингу, маршу, фестивалю, ярмарки, пікніку і так далі. Залежно від конкретної ситуації ґей-прайд може носити характер свята-карнавалу або правозахисної демонстрації. Власне ґей-парад(англ.Gay parade),прайд-парад(англ.Pride parade) є однією з форм або частиною ґей-прайду, часто його центральним елементом.

Єрусалимський гей-парад 2007 року
ІСТОРІЯ

Американські геї та лесбійки в 1960-х роках жили в умовах узаконених репресій. В ті часи гомосексуальні дії навіть між дорослими людьми за взаємною згодою, що відбуваються в приватних будинках, були кримінальним злочином по всій території США[18]. У різних штатах покарання могло варіювати від грошового штрафу до двадцяти років тюремного ув'язнення або примусового «лікування» (у вигляді кастрації, лоботомії, електрошоку і так далі). Часто поліція проводила облави в підпільних ґей-клубах, потім фотографії арештантів поміщалися в ранкових газетах, що було пов'язано з ризиком втратити роботу, навчання та житло.


У ніч з п'ятниці на суботу 27-28 червня 1969 нью-йоркська поліція провела черговий рейд в ґей-барі Стоунволл-інн на Крістофер-стріт в ґей-кварталі Гринвіч-Віллидж. Почалися арешти. Однак натовп, що зібрався навколо закладу несподівано вчинив опір, в поліцейських полетіли камені та пляшки. Сутички між протестувальниками та прибулими спецзагонами тривали до ранку. Виступи та сутички з поліцією повторилися знову в тих же масштабах у другу ніч і тривали в менших протягом тижня. Ці події отримали назву Стоунволлське повстання. Вони вважаються початком руху геїв і лесбійок за громадянські права, оскільки дали поштовх до розвитку численних ЛҐБТ-організацій та ініціатив. За словами історика Девіда Картера, це «було для ґей-руху тим же, чим падіння Бастилії було для початку Великої французької революції».


У листопаді 1969 на конференції ЛҐБТ-активістів Крейг Родвелл запропонував щорічно відзначати річницю Стоунволла масовими виступами. Мету маршів він визначив як поширення ідей боротьби гомосексуалів за громадянські права, зокрема — за «фундаментальне право людини переміщатися в часі і просторі». Крейг запропонував називати марші Крістофер-стріт Днем Визволення (англ. Christopher Street Liberation Day) і проводити їх по всій країні в останню суботу червня. При цьому він закликав учасників акцій не соромитися своєї зовнішності та способу життя. Ця ідея була опозиційна консервативному гомофільному руху, що проводив демонстрації, учасники яких були одягнені в строгі костюми, а на їх плакатах не згадувалося слово «ґей». Представники цієї правозахисної течії вважали, що подібна тактика надає їм респектабельності та викликає більше розуміння у суспільства. Однак вона не мала серйозного успіху. І фактично ідеї Крейга ознаменували зародження нового радикального ґей-визвольного руху, яке використовувало більш відкриті та прямі методи боротьби.


В 1970 в першу річницю Стоунволлського повстання кілька сотень демонстрантів вийшли на Крістофер-стріт. Ця акція вважається першим ґей-прайдом. Його учасники протестували проти кримінального переслідування гомосексуальних дій і законів, які дозволяють дискримінацію геїв і лесбійок в сферах зайнятості та житла, закликали гомосексуалів бути відкритими. Демонстранти несли плакати та кричали гасла: «Краще явний ніж прихований!», «Що ми хочемо? Визволення геїв! Коли ми цього хочемо? Зараз!», «Скажи голосно: ґей — це гордо!», "Із шафи на вулицю!"І так далі[4]. За словами одного із засновників «Фронту звільнення геїв», марш був «затвердженням та декларацією нашої нової гордості».(англ. pride) ". Ця демонстрація повторилася в наступному році і згодом стала щорічним Нью-Йоркським ґей-прайдом. Влітку 1970 аналогічні виступи також пройшли в інших містах, наприклад, в Чикаго, Лос-Анджелесі, Сан-Франциско, Атланті та Торонто. Поступово, разом з набираючим обертів рухом геїв і лесбійок за громадянські права, річниця Стоунволла стала відзначатися по всій території США і Канади. Перші ґей-прайди часто були нечисленні, викликали протести консерваторів, а їх проведенню перешкоджала влада. Однак в міру визнання суспільством прав ЛҐБТ в контексті загальногромадянського рівності вони втратили свій конфронтаційний характер. В 1978 для восьмого ґей-прайду в Сан-Франциско художником Гілбертом Бейкером був створений веселковий прапор, що став згодом найбільш упізнаваним та популярним символом ЛҐБТ-руху.


Спочатку американські ґей-прайди носили назву «День Свободи» (англ. Freedom Day) або «День Визволення Геїв» (англ. Gay Liberation Day), що відсилають до радикальних правозахисних ідей. Однак приблизно в 1980-х роках вони були замінені на «ґей-прайд» та «ґей-парад». Це було наслідком все більш зростаючого впливу ґей-бізнесу та його превалювання над правозахисною течією. Такий вплив спочатку призводив до конфліктів між комерційними та активістськими організаціями, проте у результаті був досягнутий компроміс.


Трохи пізніше традиція проводити ґей-прайди прийшла в Європу. Так, перша демонстрація в Лондоні пройшла 1970 року, в Парижі — 1971 року, в Берліні — 1979 року, в Дубліні — в 1983. З плином часу ґей-прайди стали проводитися практично в усіх країнах Північної та Південної Америки, Європи, Австралії та Нової Зеландії, ПАР, а також у ряді країн Азії (наприклад, Туреччині, Ізраїлі, Таїланді, Індії, Японії, Тайвані, Китаї).


При цьому проведення прайдів в багатьох містах країн колишнього Соціалістичного табору, де це стало можливо багато пізніше, ніж у Західній Європі, як і раніше стикаються з труднощами. Так, в 2001 учасники ґей-прайду в Белграді піддалися нападам радикалів, а в 2009 футбольні хулігани та ультраправі влаштували масові погроми, заподіявши сербській столиці збиток в 1 млн євро. Аналогічні напади відзначалися в Братиславі, Бухаресті, Будапешті, Ризі. При цьому, з плином часу, конфлікти знижують свій накал: так, в Загребі в 2011 ґей-прайд відбувся відносно спокійно. В Варшаві проведення ґей-прайду в 2005 було заборонено тодішнім мером Лехом Качинським, однак кілька тисяч осіб все одно пройшли маршем по столиці Польщі. Рішення влади було оскаржене в Європейському суді з прав людини, який в 2007 постановив, що заборона є незаконною та дискримінаційною. З 2008 ґей-прайди проходять у Варшаві без перешкод з боку влади. Аналогічна ситуація складалася в Москві: 2005 року ґей-прайд був заборонений мером міста Юрієм Лужковим, а учасники, що все ж узяли участь у несанкціонованій акції зазнали нападу неонацистів та затримань міліцією. Ця ситуація повторювалася кожний рік. 2010 року ЄСПЛ виніс рішення про незаконність заборон ґей-прайду в Москві, однак російська влада заборонила його проведення і в 2011 році.



50 перегляд
Cities-Logo.png
кордрада2015-2019.jpg

Адреса :
м. Київ, бульвар Академіка Вернадського, 16 В
(вхід з двору Європейського Університету)

Телефонуйте:
Тел.: +38 044 000 00 00

Для листувань:
03115, а/с 74, office@100lifekyiv.org

© 2018-2019 БО "100 відсотків життя.
Київський регіон". Сайт створено на Wix.com

150х56.jpg